З Новим роком!

                                           Автор вітальної листівки Азаренко Дар'я.

  

Фото Москаленко Уляна, Коростеліна Маргарита, Невзорова Поліна.

Мирного Різдва

                                    Спільна молитва на майстерці з виготовлення Дідуха 

Найщиріші вітання

 

                                       Автор вітальної листівки - Азаренко Дар'я

Тисячолітні традиції нашого народу

 Святвечір - особливий день у році для українців. Це свято перед Різдвом, коли готують 12 страв, які символізують 12 апостолів. Існує думка, що ще й 12 місяців року.

Що ж готують  на Святвечір? Різдвяний стіл – це не лише їжа, а справжній оберіг родинного тепла. Перша зірка покличе сім’ю до столу розділити Святу вечерю, якою традиційно завершується різдвяний піст.

Кожна з страв має особливий зміст і нагадує про духовність цього свята. Ці тисячолітні традиції, які передаються з покоління в покоління дітям і онукам, щоб ніколи у нашого народу не перервався зв'язок поколінь, щоб ми мали сили вистояти, вижити і перемогти. 

Найголовнішою з 12 страв на Святвечір є кутя - символ достатку й єднання, з якої починали частування. Її готували з пшениці,   рису або ячменю, обов'язково  додавали сухофрукти, мак, мед та горіхи. А ще кутя символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.

Окрім куті, на столі обов'язково мав бути узвар, який символізує здоров’я й довголіття, його готували з чистої води та сухофруктів, іноді додавали мед.

Одним із варіантів пісних перших страв на Святвечір був борщ. Він варився без м'яса, лише з овочами. Іноді готували борщ пісний з карасями та грибами.

До борщу та інших став обов'язково пекли вироби з борошна. Найпопулярніші - пампушки з часником або ж запашний хліб.

На Святвечір обов'язково подавали рибу, вона могла бути смаженою або запеченою. Також були популярними смачні страви з риби, такі як маринований оселедець або ж печений короп.

Варені або тушковані бобові були обов'язковою стравою на Святвечір. До гороху та квасолі також подавали різні вироби з борошна.

Готували голубці, звісно ж, ця страва також була пісною, замість м'яса  клали пшоно.

Мариновані, тушковані - гриби були традиційним "гостем" стола на Святвечір. Вони могли бути не тільки складовою інших страв, а й окремим частуванням.

Вареники - одна з 12 основних страв, їх готували по-різному. З картоплею або вишнями, з черешнями або сливами.

У якості гарніру або ж як повноцінну страву подавали пшоняну кашу з грибами. Пшоно було дуже популярною крупою, без неї не обходився жоден Святвечір.

Тушкували капусту, ця смачна та корисна страва подавалася з грибами аби просто так.

Вареники, борщ, капуста, риба, бобові -то щедрість нашої землі.

Випічка була пісною, але не менш смачною. За традиціями, святковий калач готували у вигляді кола з отвором посередині або пампухи з різними начинками чи без.

Не забуваймо, що ми збираємося за столом не лише попоїсти. Згадаймо про справжню сутність Свята: відчути єдність із своєю родиною та народом, дарувати добро та радість усім довкола, дякувати Збройним Силам України за захист!                                                                                            Хай Зірка прийдешнього Різдва засіяє для України миром та перемогою!                                                                 Мирного вам Різдва та Божої опіки!

Під час написання матеріалу було використано джерела: РБК-Україна, ТСН, Вікіпедія, BBC, Telegraf.com.ua, mamabook.com.ua.

 

 

Автентичний символ Різдва

 Українська культура має автентичний символ свята Різдва – Солом’яний Дідух. Традиційно як тільки вставала перша різдвяна зірка,  до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».

Сніп впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші предки.

Слово «дідух» прийшло із старослов’янської мови і в перекладі означає «дух предків». Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого, що є на світі.

Виготовлявся він усією сім’єю, і на його виготовлення брали колоски жита, вівса, пшениці – необмолочені, як є. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоді калини, різнокольорові стрічки.

Колись давно стояв Дідух під іконами  аж до самого Водохреща. А вже після його обробляли – обмолочували, зерно висівали, солому за традицією палили на дорозі.

Нині також можна висіяти зерно, хай і символічно. І ніколи не можна викидати Дідуха на сміття – це прадавній символ не тільки Різдва, але й зв’язку поколінь, що мусить тривати нерозривно, символ багатства та добробуту, спокою та життя.

                    За матеріалами Етнохата     Мова - ДНК нації

                               Фото  майстерки  з виготовлення Дідуха 

Зимові канікули розпочалися

 Щиро вітаємо всіх учасників навчально-виховного процесу із закінченням першого семестру і початком довгоочікуваних канікул!

Зичимо мирного неба, міцного здоров'я, позитивних емоцій, яскравих моментів,  родинного затишку, любові рідних і близьких!

Нехай прийдешні свята подарують тепло, радість, дадуть можливість перезавантажитися і відновити сили!

Дякуємо Збройним Силам України, дякуємо всім, хто захищає нас, дає гідну відсіч ворогу і наближає перемогу!  Слава Україні! 

                          Зображення взято з відкритих джерел

Навчально-тренувальний центр тактичної медицини «КоЛеСо»

 Нині є актуальним  знання базових правил надання домедичної допомоги та вміння використовувати цей досвід на практиці. Ми живемо у прифронтовій зоні і такі навички  вкрай важливі не тільки для військових, а й для цивільного населення. І тому учні 10-Е класу разом із класним керівником Панфіловою Мариною записалися на одноденний  курс з домедичної підготовки у  навчально-тренувальному центрі тактичної медицини «КоЛеСо», де провадять навчання з домедичної допомоги, безкоштовно і щоденно.

Навчання проходить за натівським протоколом ТС-3, або ТССС (TacticalCombatCasualtyCare) – це дуже потужний протокол, послідовність дій при первинній допомозі.

 ASM – це перший рівень для військовослужбовців та цивільних осіб, що проживають у прифронтовій зоні  та перебувають у зоні ведення бойових дій.

У протоколі ТССС є алгоритм «MARCH» – це мнемонічний ряд, який допомагає запам'ятати правильну послідовність дій домедичної допомоги.

Наприклад, «M» — «massive bleeding» (масивна кровотеча), далі «А» — «airway» (дихальні шляхи), «R» — «resparation» (дихання), «С» — «circulation» (циркуляція) і «H» — гіпотермія.

 Для того, щоб легше було використовувати цей акронім у стресових ситуаціях на передовій, Ольгою Омельчук, засновницею ГО «Колесо», у 2015 році було придумано українську заміну мнемоніки таким словом, як «КоЛеСо» — приголосні букви цього слова означають «кров», «легені» та «серце». Нам легше запам’ятати та у стресовій ситуації відтворити саме цю мнемоніку, аніж перекладати слова «MARCH».

 Обидва терміни – «MARCH» і «КоЛеСо»-  ідентичні алгоритми, але «КоЛеСо» адаптований для українських військових і легший для сприйняття. У 2015 році ця мнемоніка була затверджена Міноборони України і має офіційний статус і зараз за нею навчають у  навчально-тренувальному центрі тактичної медицини «КоЛеСо». 

Курс, який ми сьогодні опановували, тривав п’ять з половиною годин,  відпрацювали  з 9:00 до 14:30. Спочатку  досвідчений інструктор Юрій  нам і групі поліціянтів   розповів про те , чим ми будемо займатися, продемонстрував наочно  з потрібними засобами, відповів на  запитання.

Далі нас передали у руки неймовірно крутої інструкторки Наталії, яка доповнювала почуте раніше, давала поради і допомагала отримати базові навички з надання домедичної допомоги і в червоній, і в жовтій зоні, учила правилам особистої безпеки, правильно користуватися турнікетом, як тампонувати різні види ран, накладати пов'язки, як діяти при опіках, епілепсії.

Обидва інструктори наголошували на тому, що зазвичай людина при втраті крові може загинути буквально за дві-три хвилини. Якщо біля цієї людини опиниться той, хто знає, що робити у таких випадках, він зможе врятувати цю її. Тобто, протягом перших десяти хвилин, наприклад, медика або швидкої не буде поруч, а це вкрай критичний термін, коли треба вміти зупинити кров і відновити дихання людини. Якщо людина, яка проходила курси вміє цим користуватися і вона на практиці відтворить це все, то  врятує пораненого і дочекається медиків. Це не обов’язково  вогнепальне чи осколкове поранення – це може бути ДТП або епілепсія.

Ми успішно пройшли тестування і отримали сертифікати від навчально-тренувального центру тактичної медицини «КоЛеСо».

Дякуємо Кузнєцовій Юлії Сергіївні за підтримку і віру в наші сили!

Щиро вдячні  навчально-тренувальному центру тактичної медицини «КоЛеСо»:

пані Світлані – за комфортні умови нашого навчання,

інструкторам Юрію та Наталії – за безцінний досвід, яким ви щедро ділилися з нами!

При підготовці матеріалу використовувалася інформація з відкритих джерел.

Безпека життєдіяльності в умовах воєнного стану

 19 грудня, у передостанній навчальний день, говорили про безпечні зимові канікули в умовах воєнного стану.

Пригадали правила поведінки на водоймах, укритих кригою(якщо в наші широти завітає справжня сувора зима), як уберегтися під час ожеледиці, убезпечити себе від бурульок, правила протипожежної безпеки, особливо під час різдвяних та новорічних свят, 

зважаючи на реалії сьогодення- правила безпеки під час виявлення вибухонебезпечних предметів.

Щиро вдячні видавництву"Ранок" за надані матеріали для повторення правил безпечної поведінки!

"Не журись, мій вишиваний раю"

 Сьогодні ми побували  в центральній бібліотеці (вул. Гоголя, 66), де відбулася урочиста презентація книг запорізьких авторів.

Вони були надруковані у межах "Програми всебічного розвитку та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя м. Запоріжжя на 2024-2030 роки" за ініціативи секретаря Запорізької міської ради Регіни Харченко.

Пишаємося тим, що у такий непростий час  протягом трьох місяців було підготовлено до друку та видано сім книг запорізьких авторів загальним накладом 2300 примірників.

Презентація розпочалася емоційним словом Ольги Олександрівни Стадніченко, яка є головою Запорізького обласного осередку Національної спілки письменників України.

Свої книги представили читачам Валентина Вісленко "Як є" (збірка поезії), Nataliia Ihnatieva "Соціофоби, психи та інші п’єси" (драматичні твори), Оксана Бевзюк "Весна з льоху вийде" (поетична збірка), Іван Кушніренко "Танго опалого листя" (оповідання), Пилип Юрик "Замість дітей своїх" (проза, бувальщини). Ольга Стадніченко презентувала поетичну антологію творів про війну "Не журись, мій вишиваний раю" та  поему-хроніку Валентина Северинюка "Отак ми дружили з москвою".

Дякуємо центральній бібліотеці ( вул. Гоголя, 66) за теплу і затишну атмосферу!

Нашим письменницям та письменникам за чудові твори, неймовірні виступи!

Усім бажаємо Перемоги, мирного неба, міцного здоров'я! Слава Україні!

Автори статті та фото Алексєєнко Єлизавета та вчителька української мови та літератури Панфілова М.О.

Історії української мужності

 Сьогодні учні 10-Е  класу взяли участь у  презентації проєкту "Історії української мужності",  підтриманого Міністерством у справах ветеранів України та реалізованого громадською організацією “Рух громад ветеранів війни (АТО), людей з інвалідністю "Простір любові".

У конкурсному проєкті 2024 року ГО "Простір любові" було предствлено книги "Відкритий світ", "Ангели Світла" та збірка Яна Онікса "Осіння".

Книга"Відкритий світ" (openworld.ho.ua Усесвітній конкурс оповідань) – це збірка, яка присвячена актуальній темі – героїчному спротиву українського народу проти окупантів, автори розповідають про виклики воєнного часу, про переселенців, волонтерів, життя в тилу і запеклі бої на "нулі", мрії про щасливе майбутнє нашої країни.

"Ангели Світла" – це Книга пам’яті про героїв-кременчужан, їхню золото-сріблу любов до Батьківщини, за яку воїни віддали свої життя, захищаючи священну українську землю, а ще це  частина літопису нашої історії.

                             Історія перегортає імена,

                            А вічність перепише долю та життєпис.

                            Усі, кого ти знав чи, може, і не знав,

                            Ще перейдуть в легенди, у казки та епос.

                            Яка ж тоді печаль настане світова!

                            А ти собі запам’ятай, мій любий сину,

                            Що дух – матерія, безсмертна і жива:

                            Великі духом захищають Україну!

                                                            Олександр Гордон

Свою третю книгу "Осіння» представив загалу автор - Ян Онікс (Сергій Чирва). Пан Сергій, який долучився до нашої літературної зустрічі, розповів про проєкт "Історії української мужності", передав нам відеовітання від оргкомітету конкурсу "Відкритий світ"- мецената пана Аддісона та Сергія П'ятаченка, організатора (письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент, член Національної спілки письменників України, голова ГО «Мистецька студія «Орфей», експерт книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів» у номінації «Доросла література»), читав свої вірші, відповідав на запитання. У відповідь прозвучали твори Яна Онікса та Галини Онацької, які торкають серце полум'яним словом, щирістю і сердечністю.

Щиро вдячні панові Сергієві та пані Юлії Гунцевій за можливість розширити літературні обрії!

                                                     Слава Україні!

Автор статті, модератор презентації вчитель української мови та літератури Панфілова М.О.

 

Фізична активність на свіжому повітрі

 🥶 Холодна погода — не причина відмовлятися від фізичної активності на свіжому повітрі!

Проте варто дотримуватись кількох простих правил, щоб прогулянки приносили лише користь! 

🌡️ Плануйте активність на свіжому повітрі згідно із прогнозом погоди. Не виходьте на вулицю, коли температура опустилася нижче -17°C або якщо дощить чи сніжить.🌨️ Переконайтеся у власній безпеці  й уникайте слизьких доріжок чи сніжної каші, щоб не травмуватися.

🧤 Одягайтесь шарами, щоб зберігати тепло та уникати перегрівання. Орієнтуйтесь на те, що на вулиці на 1-2 градусів тепліше, ніж є насправді, адже ви розігрієтеся під час руху.

🟡 Використовуйте світловідбивний та яскравий одяг, якщо гуляєте в  темний час доби.

☀️ Плануйте активності вдень, коли є максимум сонячного світла, щоб поповнити запаси вітаміну D та покращити настрій.

🧊 Якщо все ж змерзли або помічаєте симптоми обмороження (оніміння, біль у пальцях) варто негайно повернутися додому.

Активний спосіб життя можливий навіть у холодну пору року. Це допомагає боротися із стресом, підтримувати баланс рівноваги та покращувати настрій. Але не забувайте, що безпека завжди на першому місці!

                                         За матеріалами з відкритих джерел

Магія народних традицій

Затишок і занурення в різдвяну атмосферу, відродження народних традицій…

Сьогодні учениці 10-Е класу разом із класним керівником відвідали офіс туроператора «Веста Тревел» і побували на  майстер-класі з виготовлення дідуха від прекрасної майстрині Ясної.  

Тепло людей, що сповнені бажання зберегти і передати  народні традиції,  наповнювало неймовірними відчуттями причетності до магічного дійства - народження символа урожаю, добробуту, багатства. А ще нетлінного зв’язку зі світом та віруваннями далеких пращурів. Неспішна мова майстрині про народні традиції, запалені свічки,  спокійний музичний супровід, колоски пшениці та ячменю, які під мудрим керівництвом пані Яни перетворювалися на оберіг, що додасть автентичності оселі кожної з учасниць.

Про традицію ставити на Різдво на покутті останній сніп, або обжинковий сніп, який називали  дідухом,  одну з питомо українських традицій  розповідали і пані Яна, народознавиця, і пан Світовит, народознавець та краєзнавець. Особливість цієї традиції — її тяглість, вона не переривалася впродовж історії, особливо, на Заході України. В основі цього звичаю — світоглядні уявлення наших предків-землеробів, які вважали, що у рослинах, які культивували самі, живе дух рослинності.

Завершився майстер- клас спільною молитвою всіх поціновувачів українських традицій.

Щиро вдячні  Олександру та пані Світлані, гостинним господарям «Вести Тревел»,  майстрині Яні та панові Світовиту!

Бережімо народні традиції, "дух наших пращурів", шануймо свої глибинні корені, пам’ять Роду, єднаймося, шануймо людей праці, які займалися хліборобством, і подякуймо землі, яка годує мільйони людей.

Дякуємо захисникам і захисницям, віримо в Перемогу, зичимо мирного неба, міцного здоров'я, тепла, родинного затишку, любові, сили і віри! Слава Україні!

День Збройних Сил України

 Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День Збройних Сил України. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють її кордони на землі, у воді та в повітрі.

Святковий день на честь Збройних Сил України був створений 1993 року постановою ВРУ. Дату обрали не випадково. Саме цього дня 1991 року ухвалили Закон України "Про Збройні сили України".

Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини. Українські військові довели, що вони найвідважніші, найдосвідченіші, найпрофесійніші воїни у світі. Бажаємо кожному захиснику і захисниці повернутися додому цілими і неушкодженими, і принести із собою перемогу!

Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність.

                                                 Слава ЗСУ! Слава Україні!

День святого Миколая

 Святий Миколай — один із найшанованіших християнських святих, який відомий своєю благодійністю, співчуттям і допомогою нужденним. Він був єпископом міста Міри (сучасна Туреччина) в IV столітті. Згідно з легендами, Миколай таємно допомагав бідним родинам, приносячи подарунки та роблячи добрі справи. З плином часу його образ перетворився на символ благодійника, який приносить подарунки дітям вночі.

Це свято, наповнене теплом, добром і традиціями, відзначається в різні дні залежно від конфесії, але залишається важливою подією для багатьох українців.

Свято Миколая в Україні відоме своїми давніми та цікавими традиціями, які відзначають і дорослі, і діти.

 Одна з найулюбленіших традицій серед дітей — це отримання подарунків від святого Миколая, які зазвичай залишають під подушкою. Напередодні свята діти пишуть листи Миколаю, де вказують, як себе вели протягом року, і перераховують бажані подарунки. Ті, хто був слухняним, отримують солодощі, іграшки чи інші приємні сюрпризи, а неслухняні можуть знайти різочку — нагадування про необхідність виправити свою поведінку.

День святого Миколая залишається важливою подією, яка об'єднує родини. Це свято символізує доброту, взаємодопомогу та віру в дива. Особливо в умовах нинішньої складної ситуації в країні, коли люди шукають надії та підтримки, цей день стає ще більш важливим для збереження духовних та культурних традицій. Це свято — не просто можливість отримати подарунки, але й нагадування про важливість добрих справ, милосердя та духовної спадщини. Незалежно від віку, кожен може відчути радість цього дня, даруючи іншим тепло і турботу.

Автор зображення - Азаренко Дар'я, за матеріалами з відкритих джерел 

Перший усеукраїнський урок про інклюзивність

 3 грудня в Україні та світі відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю. Мета цієї події — підвищити обізнаність про права та проблеми, з якими стикаються люди з інвалідністю. Цей день важливий не лише для людей з інвалідністю, а для всіх нас. Учні  10-Е класу приєдналися до Першого всеукраїнського уроку про інклюзивність.

Інклюзивність — це не тільки про допомогу тим, хто має інвалідність. Це про створення такого простору, де кожен та кожна відчувають, що їх поважають, де всім зручно навчатися, дружити, працювати й просто бути собою. Коли ми діємо інклюзивно, ми стаємо командою, у якій усім добре і безпечно.

Акцентували увагу на тому, що планета Земля - це дивовижне місце, де живуть понад 8 мільярдів людей, і кожен та кожна – різні. У світі не існує жодної повної копії людини. Подискутували про карооких та блакитнооких, а ще дізналися про найкращу рису однокласника та однокласниці, улюблені предмети. Попрацювали із словником етичної комунікації, поповнили свій словниковий запас словами, які допоможуть у спілкуванні в інклюзивному світі.

Узяли участь в інтерактивному квізі, який  допоможе  учням  та ученицям осмислити свої вчинки в ситуаціях, де постають питання рівності, соціальної справедливості, толерантності до різних культур, до людей з інвалідністю. А ще сприятиме розвитку відповідальності за інклюзивні дії в школі та за її межами.

Саме різноманітність світу і людей робить наше життя цікавим і захопливим. Це неначе щоденне свято, бо завжди є привід чимось або кимось захоплюватись і чомусь дивуватись.

Якщо будемо відкритими до розуміння інших, зможемо створити суспільство, у якому кожен та кожна почуватимуться комфортно та впевнено.

 Зберігаймо людяність, поважаймо індивідуальність кожної особи й уникаймо  стереотипів чи обмежень у сприйнятті інших, змінюймо світ разом!

При підготовці  використано методичні матеріали «Перший всеукраїнський урок про інклюзивність», які підготовлено студією онлайносвіти EdEra в межах комунікаційної кампанії «Діти як діти», яка створена Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарʼєю Герасимчук у партнерстві з ЮНІСЕФ.