Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя.
Історичні джерела донесли до нас скупі
відомості про кольори, які використовувалися на просторах Київської Русі. Автор
"Слова про Ігорів похід" згадує "червлен стяг" і "белу
хоруговь".
На доказ історичного коріння традицій поєднання
синьо-жовтого кольорів в Україні свідчить те, що заснованому місту Львову в 1256 році
надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі.
Прапори (корогви) набули широкого
застосування в героїчну козацько-гетьманську добу.
Корогва – найзначніша святиня українського
козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої
Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі.
З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява
українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України.
У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення
кольорів прапора.
З початком Першої світової війни 1914 –
1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання
жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських
землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.
Із проголошенням незалежності України
віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом
козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути
історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом.
28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг. Для українців - це кольори чистого неба і пшеничного лану. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України.
І сьогодні наш синьо-жовтий прапор майорить у кожному місті і селі України.
Немає коментарів:
Дописати коментар